ПОРАДИ БАТЬКАМ

Привчайте дитину до самоорганізації;
Дотримуйтесь “режиму підкріплення” – це сукупність правил та дій у відповідності з яким певні дії санкціонуються і заохочуються.
Допомагайте дитині формувати її життєві цілі пов'язані з навчанням та майбутнім.
Ставте перед дітьми реальні вимоги, враховуючи їх вік та індивідуальні здібності.
Привчайте дітей з малечку брати відповідальність за свої досягнення на себе.
Формуйте позитивне ставлення до себе, школи, вчителів, однокласників тощо.

Шкільна тривожність

Мотивація досягнення успіху домінує у дітей з низьким рівнем шкільної тривожності.
(Такі діти впевнені у собі, вони прагнуть до успіху, у ситуації перевірки знань не зазнають страху).
В учнів з мотивацією уникнення невдач спостерігається високий рівень шкільної тривожності. 
(Для них характерно гостре, тривале, хворобливе реагування на невдачі).
У дітей з середнім рівнем мотивації досягнення успіху домінує середній рівень шкільної тривожності. 
(Такі учні досить впевнено справляються з завданнями середньої важкості, але не люблять ситуацій, пов'язаних з ризиком).
Учні з високим рівнем мотивації досягнення успіху та низьким рівнем шкільної тривожності відрізняються впевненістю, активністю, винахідливістю, вони достатньо високо оцінюють себе і свої можливості. 
Діти з низьким рівнем мотивації досягнення успіху та високим рівнем шкільної тривожності - боязкі, скуті, пасивні, невпевнені в собі, схильні відкладати виконання завдання на потім.

Наукові дослідження. Теоретичні концепції розвитку мотивації досягнення

У психології перші спроби цілеспрямованої зміни мотивів припадають на початок 60-х років. Слід зазначити, що всю першу половину XX ст. у зарубіжній психології панували психоаналітичні погляди щодо мотивації поведінки, за якими основні мотиви людини формуються в ранньому дитинстві. Наприклад, мотивація досягнення (яка виражається у постановці нових цілей, прагненні до успіху в діяльності тощо) згідно з уявленнями психоаналітиків, є наслідком невротичного за своєю природою дитячого конфлікту, коли дитина (хлопчик), бажаючи любові матері, прагне перевершити в усьому батька. Цілком природньо, що такі уявлення щодо джерел формування амбіцій людини, її мотивації досягнення фактично обмежували можливості цілеспрямованого формування цих рис у більш пізньому віці.

Відповідно до теоретичних уявлень американських психологів Д.Аткінсона і Д.Мак-Клелланда мотив досягнення складається з двох протилежних мотиваційних тенденцій - прагнення до успіху та уникнення невдачі. Високий рівень мотивації досягнення означає, що у дитини переважає прагнення до успіху; низький рівень мотивації свідчить, навпаки, що домінує прагнення уникати невдачі. Експериментально було доведено, що висока мотивація формується у дітей тільки в таких сім'ях, де батьки постійно збільшували рівень своїх вимог до дітей і одночасно ненав’язливо надавали їм допомогу і підтримку, а також відзначалися лагідністю і теплотою в спілкуванні зі своїми дітьми. І навпаки, у сім'ях, де батьки або ігнорували своїх дітей, були байдужими до них, або здійснювали директивну опіку, суворий нагляд над ними, у дітей, як правило, домінуючим ставало прагнення уникнути невдачі і, як наслідок, формувався низький рівень мотивації в цілому.

Вчимося ставити цілі

Процедури активізації мотивації досягнення.
У загальному вигляді методи формування мотивації досягнення зводилися до таких процедур: психолог або спеціально підготовлені вчителі вчили школярів, як міркує, говорить і діє людина з високорозвинутою мотивацією досягнення. 

Д.Мак-Клелланд, аналізуючи умови формування мотивації досягнення, об'єднав основні формуючі впливи у чотири групи:

Формування синдрому досягнення (переваги у людини прагнення до успіху над прагненням уникати неуспіху).
Самоаналіз.
Формування прагнення та навичок ставити перед собою високі, але адекватні цілі.
Міжособистісна підтримка.